ПОТРЕБИ ТА ПРОБЛЕМИ ДІТЕЙ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ДОРОСЛІШАННЯ

17.10.2017

Діти до 9 років: Кризи та потреби

У дітей до 9 років є криза майже кожен рік. Мій улюблений період – вихід з п’яти років, від малюка до хлопчика чи дівчинки. Це може статися і в чотири роки, якщо дитина народилася восени. Часто батьки помічають швидку зміну поведінки дитини, і це відбувається тому, що в неї розвивається кора головного мозку. Діти починають багато говорити, і не просто говорити, а виказувати свої судження. Дитина чекає реакції на свої думки, і якщо її не отримує, то сприймає це як «нелюбов» і ображається. В цей момент вмикаються механізми регресу, і дитина вертається до маніпуляцій, намагаючись викликати увагу мами та батька – вона вередує, кричить, плаче, не може витерпіти і хвилини.


У цей період у дитини закінчується період «я-всесвіт» і в ідеалі розпочинається етап «я багато можу, я могутній». Це виражається у тому, що діти намагаються робити все самі – мити підлогу, посуд – і хочуть, щоб всі це бачили і визнавали його здібності. І якщо батьки підтримують цю автономність дитини, не видирають у неї віника з рук і кажуть, що вона все неправильно робить, а коректно коментують, спрямовують дитину, то цей перехід відбувається. Якщо цього не відбувається, то батьки отримують істерики, хвороби дихальних шляхів, ГРВІ.

Підлітки: Проблеми та потреби

Підлітковий вік розподіляється на два етапи – 10-13 років, до гормонального збою, і від 13 років, а закінчення підліткового віку є індивідуальним. Батькам треба пам’ятати про потреби дитини на кожному з цих етапів. Наші бабусі казали, що чим далі, тим легше з дитиною. Я вважаю, що легко з дитиною тільки в перший місяць, а з часом проблеми тільки ускладнюються.

Діти 10-13 років

Для дітей 10-13 років важливе контактування з однолітками, їм треба мати своє коло і бути в ньому класним. У своїй групі кожен день вони мають контакти і розвивають навички соціального спілкування. Воно може бути різним: сварки, примирення, свята, але дуже важливо їх переживати в одній групі, отримати цей досвід. Тут батькам необхідно звернути увагу: якщо ваша дитина ізольована від колективу, то його треба компенсувати – піти в гуртки чи навчити, як отримати спілкування.
Також важливо, щоб дитина була прийнята у своєму колі, в «зграї», тому, дівчатам, наприклад, в цьому віці потрібен одяг, вони щиро засмучуються, що в них не така сорочка. Їх такі речі, правда, травмують у цьому віці. І якщо ви не згодні купувати новий смартфон, то запропонуйте дитині альтернативу – діти в цьому віці ще не бачать багатьох варіантів, тому батьки можуть запропонувати, наприклад, замість гаджета присідати тисячу разів і бути крутим за рахунок цього. У моїй практиці якось було, що дівчата хотіли поставити хлопців на місце в школі, і виявилося, що дівчата вміють перекидатися через голову, а хлопці – ні, і питання було вирішене.


Розповсюджена проблема дітей 10-13 років – у них немає можливості побути самому і нічого не робити, «нудьгувати». Діти постійно щось роблять, вони не знають, що таке «нудно». І це неправильно, адже в такі моменти нудьги дитина може відчути свої потреби, бажання, відчути імпульси.
Також у батьків 40-45 років є манера купувати дитині все, а при цьому вони хочуть від своєї дитини, щоб вона намагалась чогось досягнути, як колись хотіли їх батьки. А чому вона має щось хотіти, якщо в неї є все? Цей навик необхідно створити і обов’язково навчити дітей чогось хотіти.

Діти 13-16 років

У підлітків після 13 і до 16 років, до зміни соціального статусу, вже доростає мозок, всі органи, і далі розвивається лише психіка. Основна потреба дітей цього віку – «я-проект», що я можу, на що здатен, що у мене виходить краще. Діти цього віку починають замислюватися над тим, куди піти вчитись, ким стати.
В ідеалі батькам треба використати медичний підхід – діагностувати проблему і призначити лікування. Треба пройти тести на здібності дитини, зараз для батьків і дітей ця вправа ускладнюється, бо з’являється багато нових професій, і незрозуміло, чим займаються ці спеціалісти, навіть професія інженера зараз передбачає набагато більше варіантів діяльності. А дитина тим більше цього не знає. Батьки мають допомогти дитині зрозуміти цю інформацію. Її треба аналізувати по трьох напрямках:
– Що тобі приємно? Спілкуватись з людьми, виконувати механічну роботу, працювати з документами, планувати?
– Що ти можеш в принципі робити, маючи твій набір навичок, хист? Це особливо важливо, якщо дитина обирає професію, що відрізняється від родинних традицій. Якщо, наприклад, батьки – юристи, а дитина хоче бути лікарем, необхідно розказати, що його робота передбачає не тільки прийом у лікарні у білому халаті, а й, наприклад, спілкування з хворими людьми чи хірургічні втручання. І дитині треба розуміти, що для цього їй необхідні конкретні навички – емпатія, сміливість.


– Як ти можеш заробити, розвиватися, маючи ту чи іншу професію? Тут бажано не забувати, що освіта і діяльність – дві різні речі. Філософ, історик, політолог може працювати вчителем, журналістом, менеджером, директором певних установ. А з освітою нейрохірурга можна бути тільки нейрохірургом.

(Пояснює психотерапевт-практик Дана Нечипорук)

Уривок зі статті на womo.ua

переглядів: 840

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *