Захист немовлят: Забобони та оберги

20.01.2017

Захист немовлят: Забобони та оберги

Усім відомо що новонароджена дитина легко піддається негативному впливові зовнішнього світу. За переконанням наших предків, немовляті загрожувала небезпека не лише від чужих людей, а й від представників потойбічного світу – нечисті, смерті.

обереги

Щоб уберегти свого малюка батьки дотримувалися численних правил-табу та використовували предмети-обереги

Найбільш активно оберігали дитину в період від її народження до хрещення. Особливо приділялася увага першій купелі, відвідування породіллі родичами, та й у сам день хрещення до виконання обряду.

Найпопулярнішими в українців до сьогодні є християнські обереги: освячена вода, верба, сіль і хліб освячені на Великдень, квіти з Трійці, а також зілля, яким прикрашали ікони, хрест у церкві. Через глибоке вірування у їхню сакральну сутність, вони були гарантією недопущення зла до дитини.

Проте, використання освячених предметів є більш пізнішим явищем, якому передувала низка дохристиянських бачень про захисну здатність предметів природи та навіть предметів побуту.

освячена вода

Вода

Вода здавна вважалася символом очищення та здоров’я. У колиску немовляти ложили невелику ємкість із свяченою водою, водою кропили постіль та власне саме маля перед купелю або приходом гостей. Коли дитина хворіла священну воду давали пити та умивали нею дитину.

Вогонь

Ще на початку ХХ ст. наші пращури шанували магічні властивості вогню. Неподалік від колиски у період з народження до хрещення дитини, щоночі запалювали «громовицю». Оскільки вірили що в нічний час активізується нечиста сила, а вогонь свічки символізував людський простір та захищав новонародженого.

Також використовували вугілля, а саме кидали його під ноги хрещеній матері, перед тим як іти до хресту.
Залізо

З металевих предметів використовували: неосвячений або освячений разом із паскою на Великдень ніж, ножиці, молоток, сокиру, ложки. Ці обереги лежали під колискою до хрещення дитини.

Після хрещення застосовували в таких випадках: коли немовля залишали одне (під колиску ложили ножа або сокиру); коли дитину виймали з колиски (клали у колиску ніж або дві ложки, щоб вона «не була порожня»); коли йшли хрестити дитину (під поріг клали сокиру, молоток або ніж); коли виносили дитину на вулицю (до її одягу прикріплювали металеву шпильку).

освяченні рослини

Рослини

З метою захисту під подушку дитини клали свячені квіти, зілля, вербу. Також зілля клали в один із кутів крижми, на якій хрестили немовля. Часто захисні властивості рослин підсилювали вогнем, здійснюючи «підкурювання» дитини, тобто спалювання невеликої кількості свячених трав біля маляти, а подекуди – отави, яку стелили на стіл у Святий Вечір.

Особливою силою наділяли мак, він сприймався як «відьомська рослина». Його клали під подушку, кидали до першої купелі, розсипали навколо колиски. Вірили, що нечиста сила не підступить до дитяти, доки не визбирає весь мак. Також поборником нечистої сили вважався часник, який клали в колиску під голову немовляті.

    червона нитка     

   Текстильні вироби червоного кольору

Червоний колір здавна наділявся магічними властивостями захисту та використовувався як апотропей (оберіг). Відомим і до сьогодні є зав’язування дитині на руку червоної нитки або прив’язування червоної стрічки до колиски. Пояснюється це тим, що людина з спочатку зупинить свій погляд на кольорі, а не на немовляті. Зазначимо, що захисними властивостями також наділялася дія «зав’язування» оберегу, що передбачала утворення вузла, який символізував «закривання» простору дитини.
В окремих регіонах України з метою захисту немовляти на вікно вішали червону стрічку або клали червону квітку. Паралельно, цією дією повідомляли жителів села про народження дитини.

Віник

Застосовувався на території Західного Полісся. Залишаючи дитину наодинці в хаті, біля колиски або біля дверей клали віник або «драпач». Пояснювали це основною властивістю віника – очищення, знешкодження.

Лялька

Магічними властивостями наділялася лялька, оскільки у народі вона сприймалася як заступник людини. Здебільшого за ляльку використовували обмотане шматтям поліно, яке клали в колиску, коли немовля забирали. Цією дією батьки хотіли обманути нечисту силу, що прагнула нашкодити дитині.

Поєднання оберегів

Досить часто для збільшення магічних властивостей оберегів, їх поєднували, роблячи так звані «мішечки». На Волині в колиску клали замотані у шматину хліб, сіль та часник або свячену сіль в червоній ганчірці; на Лемківщині – мішечок наповнювали часником, зіллям і попелом, або зав’язували в червону шматину окраєць хліба, вуглинку, монету та зілля.

Ім’я

Одним із найсильніших оберегів для дитини було ім’я. Прагнучи забезпечити дитяті захист ангела-охоронця, батьки здебільшого називали дитину іменем святого, у день якого вона народилася, або який буде слідувати через кілька днів після її народження. Заборонялося давати ім’я святого, день якого уже минув. Відповідно, вибір «правильного» імені символізував розвиток дитини, на відміну від імені «назад», що асоціювалося зі смертю, хворобами. Також не можна було змінювати імені дитини.

Правила-табу

Окрім оберегів, в українців побутували різні захисні правила, яких суворо дотримувалися.

З метою захисту дитини від нечистої сили заборонялося виливати воду з купелі після заходу сонця. У випадку пізнього купання дитини, воду тримали в хаті і виливали її лише зранку. Виливали там де не ходили люди, найчастіше виливали під дерева.

колиска

Для захисту від уроків, до хрещення дитину заборонялося показувати стороннім людям. Відвідуючи породіллю з немовлям, гість зобов’язаний був спочатку подивитися в кут стелі або ж на свої нігті, потім тричі сплюнути на ліву сторону. Загальноукраїнського поширення набула заборона хвалити вроду дитини. Натомість дивлячись на немовля, казали застережні слова: «нівроку», «тьфу-тьфу, яке паскудне» тощо.
Доки дитина була ще нехрещена, її заборонялося виносити на вулицю; класти біля вікна, щоб їй не зашкодило місячне світло; прати та сушити на вулиці пелюшки, особливо в нічну пору.

Таким чином, період від народження до хрещення дитини був найнебезпечнішим часом, коли маля могли зурочити чужі люди, підмінити чи украсти представники потойбічного світу. Через це батьки змушені були використовувати широкий асортимент предметів, які наділялися захисними властивостями. Важливо було, щоб і сама громада оберігала новонародженого, дотримуючись загальновизнаних табу під час відвідування породіллі. У дещо спрощеному вигляді такі переконання існують в українців і дотепер.

Джерело: http: ethnography.org.ua

, , , , , , переглядів: 420

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *