Головні навички самостійного життя або що варто знати дитині перед тим, як поїхати вчитися в інше місто

01.06.2017

Головні навички самостійного життя або що варто знати дитині перед тим, як поїхати вчитися в інше місто

Від’їзд найріднішої дитини на навчання заставляє відчути масу тривоги у всіх членів сім’ї: мама боїться, що син або донька будуть голодувати, татові страшно, що він чи вона не будуть навчатися. Сам же новоспечений студент боїться взагалі всього. Як підготувати дитину до від’їзду та самостійного життя далеко від батьків, розповідає психолог-практик Катерина Дьоміна.
З самого народження всі функції регулювання життя дитини покладені на маму або її заступника: переодягання, гуляння, годування, а також чарівний «поцілунок, де болить», «пожалій, мені сумно», укладання спати. Але поступово ці функції переходять на саму дитину, це основне завдання виховання – наприклад до трьох років дитина вже вміє відчувати позиви сходити на горщик, в п’ять – може зрозуміти, що він голодний, і зготовити собі щось перекусити, в школі сам стежить, щоб портфель був зібраний, уроки зроблені та хоча б одна чиста сорочка була в наявності.
Але теперішня реальність не така, оскільки більшість дорослих дітей не мають уявлення про те, як відбувається їхнє життя – звідки береться їжа на столі, як брудний одяг за ніч перетворюється в чистий, чому болить голова або живіт… Проблема полягає в надмірній турботі батьків. Дівчата в меншій мірі, хлопчики практично всі не вміють готувати, прати, купувати продукти в магазині, дбати про своє здоров’я.
Тому, на думку психолога-практика Катерини Дьоміної, першочергове завдання в підготовці до від’їзду з рідного дому не знання предметів, а навички саморегуляції, самообслуговування та самопідтримки. Це три головних навички Само, які необхідно прищепити дітям до їх від’їзду з рідного дому.
1. Саморегуляція
Для початку поставте запитання дитині: чи розрізняє вона поняття «відчуваю/почуваю»? Що ви відповідаєте на питання «Як ти?», а що – на питання «Як ти себе почуваєш?». Перше питання передбачає відповідь про психічний стан, а друге – про фізичний. Як ти сьогодні? Мені добре, або сумно, або я стурбований, або в тривозі, або мені весело, я щасливий.
Більшість підлітків оперує поняттями «нормально» і «хреново».
І далі, як заведено, йдуть різні поради, як вийти зі стану «хреново» і повернутися в стан «нормальний». Хоча, погодьтеся, хреново тому, що не зробив домашнє завдання, а згадав про це зараз, або хреново, тому що кохана дівчина порізала собі вени й зараз в лікарні, – це різні «хреново».
Так що найперший обов’язок – навчити дитину розрізняти свої емоційні стани, правильно їх називати, відрізняти емоції від фізіології. Тобто, грубо кажучи, не намагатися заливати тугу вином, не погоджуватися йти на каток, коли кашляєш, «щоб розвіятися, а то ти щось сумна». Вона не сумна, вона після хвороби слабка. В ідеалі – не плутати гастрит з нападами паніки. Дівчата повинні знати, що таке ПМС, щоб не впадати в паніку «ой, ніхто мене не любить, гину» щомісяця. Всі без винятку зобов’язані добре знати засоби контрацепції й вивчити правила безпечного сексу.
Дуже важливо, щоб до моменту від’їзду з дому молодий чоловік був ознайомлений з функціонуванням свого організму в медичному сенсі. Щоб питання медсестри на першому огляді в студентській поліклініці не ставили його в глухий кут. «Мам! Я чим хворіла? А травми голови були? А звідки у мене цей шрам на пузі? Вони запитують, які щеплення. А у нас в роду психи були? Жартую, жартую, це не лікар, це хлопці цікавляться». Для дівчаток важлива інформація: хворіли вони краснухою чи ні, і коли, це на випадок раптової вагітності.


Взагалі, посвячуйте дитину в тонкощі його життя, наприклад: «Коли ти захворів, у тебе в перший день дуже висока температура, допомагає ібупрофен чи парацетамол в такому-то вигляді, потім тебе зазвичай рве, потім ти лежиш пластом добу, потім все в порядку». Здавалося б, все це відбувалося з ним не раз і не два, але діти не фіксують і ніяк не запам’ятовують ці події. Є мама – вона подбає.
Зв’язок між «пізно ліг – з ранку в очі як пісок насипали» неочевидна, її треба встановлювати. Менш відомі закономірності типу «якщо випити рідину з пляшечки, на якому написано отрута, рано чи пізно відчуєш нездужання», «з’їв два чебуреки та шаурму біля вокзалу – три дні не відходив від туалету», як виявилося, вимагають експериментального підтвердження, і то одного разу явно недостатньо.
2. Самообслуговування
З чого складатиметься навчальний день студента? Прокинувся, виявив, що запізнюється (бо вдома мама будила до вже накритого сніданку), кулею вилетів, неумитий, нечесаний, голодний. Одягнувся в те, що з вечора (добре, якщо) зняв. Погода могла помінятися, але хто ж звертає увагу на погоду! Більшість молодих людей носить шорти та кросівки до серйозного снігу, а потім зимові черевики – до літніх канікул. Тому що, як ми всі знаємо, за одягом стежить мама. Плюс-мінус прокинувся до другої пари, зрозумів, що вже на межі голодної непритомності, забіг до крамниці, купив булку, ні, три, ні, п’ять булок і пляшку коли, начебто полегшало. В обід – який-небудь бургер, на вечерю – великий кухоль пива і морозиво. Пощастило, якщо відразу з’явилася дівчина, вона хоч трохи стежить і направляє. І навіть може м’яко натякнути, що толстовку пора випрати, та й джинси вже перетворюються в інсталяцію. До пропозиції почистити взуття сучасні діти ставляться приблизно як до «розтопити піч і поставити самовар».
Розумієте, про що мова? Батьки самі, своїми руками, вирощують повністю непридатних до життя молодих людей.
Мама з татом так зациклені на навчанні та вступі до вищого навчального закладу, що забувають навчити піклуватися дитину про себе, не кажучи вже про тих, хто поруч.


Тому потрібно послідовно і наполегливо привчати дітей обох статей до догляду за собою. Кінцева мета – повне самообслуговування до моменту закінчення школи. Прання, покупка одягу, продуктів, косметики, приготування їжі – все це підліток може і повинен робити сам. Беріть його з собою по магазинах, обговорюйте різні марки засобів для посуду, вчіть правильно витрачати кошти, не попадатися на всякі маркетингові ходи, користуватися знижками та спецпропозиціями.
Дуже важливо навчити дитину виділяти час на всі ці заходи. Адже якщо ви обслуговували її цілком і повністю, щоб «не забирати час від уроків», вона може навіть не здогадуватися, що прання вручну – це приблизно годину. Готування – ще годину. І покупка продуктів на тиждень – години півтори. Відповідно, не буде резервувати час і сили під ці нецікаві справи.
3. Самопідтримка
Що ви робите, коли у вас проблеми? Телефонуйте друзям або подругам? Шукаєте інформацію в інтернеті? Втішаєтесь тортом або пивом? Чи знає ваша дитина, як дорослі люди обходяться з різноманітними життєвими труднощами? Який у нього репертуар само підтримки?
Добре, якщо ви маєте хоча б базові уявлення про типи особистості. Тому що одній людині, щоб відпочити, треба вийти в люди, змінити обставини, подивитися і похитати серед вогнів і звуків (екстраверти), а іншому – побути на самоті в тиші й поскладати в шафі (інтроверти). Хтось потребує обіймів, чаю з печивом і теплого пледа, а комусь потрібен час від часу здійснювати невеликий подвиг, щоб отримати оплески та захоплення.


Ви знаєте це про свою дитину? А він знає?
На жаль, якщо дівчаток ще якось навчають турботи про себе, чоловікам пропонується повністю віддати цю функцію матері, подрузі чи дружині. Максимум, що їм дозволено культурною традицією – агресивно скаржитися на життя. Усе. При цьому про інших піклуватися можна і навіть бажано. Але звертати увагу на своє самопочуття, настрій, бажання – це так не мужньо.
Отже, що ми отримали в результаті
Головне завдання батьків – підготувати дитину до самостійного життя в сучасному середовищі. Він повинен вміти поводитися з грошима, піклуватися про своє здоров’я, зовнішній вигляд, навколишньому просторі. Добре, якщо молода людина має уявлення про психологію – як свою, так і взагалі людей. Це все набагато важливіше балів ЗНО з математики, суспільствознавства та хімії. Але чомусь цього не вчать в школі. Доведеться самим.
Все буде добре, діти виростуть, їх життя, так чи інакше, налагодиться. Так, їм буде тяжко і часом зовсім сумно. Так і всім батькам було тяжко, тому вони й рвуть собі жили, намагаючись підстелити навіть не соломки, а пухових подушечок всюди. Але діти повинні пройти це самі, чужий досвід привласнити неможливо. Зате як вони пишаються своїми досягненнями! І як відчутно прибуває у них сила, коли вдається щось подолати, впоратися з труднощами, зуміти. Не позбавляйте їх цих перемог, цих майбутніх спогадів. Інакше їм залишиться хвалитися тільки віртуальним життям.

Джерело: http://mel.fm/

, , , , , , переглядів: 212

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *