Історія Петра Велінця з Рівненщини заставляє кожного йти до своєї мети

18.04.2017

Історія Петра Велінця з Рівненщини заставляє кожного йти до своєї мети

Петро Велінець – справжній герой для жителів рідного містечка Дубровиця, адже він зміг проявити сміливість, наполегливість, мужність після страшної аварії. Результатом якої стали відкрита черепно-мозкова травма з защемленням речовини головного мозку, переломи рук зі зміщенням кісток, розрив селезінки, легенів та печінки. Це сталося коли хлопчику було всього сім років, Петро пробув в комі тривалий час. Прооперувавши, лікарі давали хлопчику три дні – якщо прокинеться то буде жити, відповідно якщо ні… Але в ці важкі дні стався випадок, який дав Петрові друге життя, у нього відбулася дефекація і хлопець прийшов у свідомість.


Досі не пам’ятаю того, що було зі мною до аварії, – розповідає Петро Велінець. – Півроку після трагедія я провів у ліжку, не міг навіть поворухнутися. Цілими днями дивився на плакати зі зображеннями Джекі Чана та Брюса Лі, якими захоплювався старший брат. Твердо вирішив, що обов’язково стану на ноги, і що з мене так само братимуть приклад, як і з моїх кумирів. Якось, коли всі пішли з дому, почав пробувати вставати, але постійно падав.
Допомогла Петрові встати на ноги його сестра, хоч це було й ненавмисно, але результат того вартий. Якось, збираючись біля дзеркала, на запитання брата: «Що ти робиш?», вона відповіла: «Встань і подивись». Розлючений такими словами Петро, доклав всі сили й підвівся з ліжка, після чого зробив кілька кроків і впав на приголомшену сестру. Це стало початком майбутньої діяльності Петра Велінця.
Під час навчання у 2005 році Петро потрапив у школу бойового гопака. Хлопець активно займався спортом, нарощував м’язи, що допомогло йому з легкістю опанувати мистецтво даного виду спорту і захистити звання інструктора. Після чого Петро Велінець відкрив свою секцію бойового мистецтва в рідному містечку Дубровиця.
Спершу проводив заняття лише зі здоровими дітьми просто на вулиці. Якось подивитися на нас прийшов хлопчик, у якого була вроджена вада шийки стегнових кісток, він не міг нормально ступати. Я дав йому кий і почав вчити техніці рукопашного бою. Добре усвідомлював, що беру на себе велику відповідальність, але опирався на досвід власного одужання, тож переконав батьків дитини дозволити заняття. Нині цьому хлопчику зняли статус інвалідності, як і багатьом іншим дітям, які займаються зі мною, – каже Петро.


Зараз тут тренуються охочі віком від 6 до 40 років тричі на тиждень. Для дітей з особливими потребами – це діти із порушеннями опорно-рухового апарату, з вадами слуху, зору та нирок, навчання безкоштовне.
У школі функціонує три зали – для тенісу та більярду, тренажерна зала та зала для бойового гопака. У відведених місцях вихованці займаються мистецтвом гопака, армрестлінгом, пауерліфтингом, також можуть грати більярд, настільний теніс, дартс. На деяке обладнання дали гроші місцеві підприємці, але основну частину тренажерів Петро Велінець робить сам.
Отже, як колись Петро дивився на плакати із зображеннями Джекі Чана та Брюса Лі, так тепер його учні дивляться на нього і беруть приклад, адже розуміють щоб чогось досягнути потрібно докласти максимум зусиль і невпинно йти до мети.

Джерело: http://krapka.rv.ua/

, , , , , переглядів: 297

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *