Що відчуває дитина, коли мама плаче

29.04.2017

Що відчуває дитина, коли мама плаче

Ми, дорослі, часто впевнені, що знаємо про дітей абсолютно все. І тому забуваємо їх питати, що ж вони відчувають або про що думають насправді.
Десятирічна Маша по кличці Регнарьок написала для рубрики «Кажуть діти» UAUA.info колонку про те, що відчуває дитина, коли мама плаче.
Маша на прізвисько Регнарьок, 10 років
Вже вечір. Я лягаю на матрац у своїй кімнаті та малюю. Прямо під мною – мамина кімната на першому поверсі. Я чую спочатку мамину суперечку з кимось, а потім вона плаче. Пізніше, коли вона вже прийшла сказати мені «на добраніч», у неї заплакані очі та вигляд не дуже.
Я хочу, щоб не було того, що її засмучує. Але воно є, і я пробую маму заспокоїти.
Або коли вона сидить на дивані й сумує, я її намагаюся чимось втішити. Я сідаю біля мами на дивані, тримаю її руку. Вона дивиться в стіну і каже таким тоном, наче я їй набридла, і вона хоче, щоб я скоріше відстала від неї, таким серйозним голосом: «Маша, йди спати». Або дивиться на мене сердитими очима. Тому що я їй заважаю сумувати!
А я їй хочу допомогти.
Але мені прикро, що мама ні з того ні з сього на мене злиться, коли я їй хочу допомогти! Прикро, та я злюся, і у мене жалість до мами, і нерозуміння. Такий коктейль. Він несмачний.
Зрештою я засмучуюся, йду вгору і півночі не можу заснути, бо після сліз соплі. І у мене з’являється відразу ненависть до мами й до людини, яка її образила. І я хочу, щоб мама з нею не розмовляла! Адже якщо їй від цього погано, чому вона нічого з цим не робить?
І мені все одно, що я влажу в їхні стосунки, – з маминими сльозами треба кінчати!


Я б хотіла, щоб мама мене послухала так само, як і я її слухаю, коли вона мене заспокоює. Адже коли вона це робить, мені стає легше на душі, і я б хотіла, щоб мамі теж стало легше.

Джерело: www.uaua.info

, , , переглядів: 668

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *