Те чого навчили тата його двоє донечок

19.01.2018

Те чого навчили тата його двоє донечок

Новонароджених діток іноді порівнюють з чистим аркушем паперу, адже з кожним днем, місяцем, роком вони як губка вбирають в себе інформацію. Ну і звісно найбільший вплив на дитину, і ті з кого вони буквально відзеркалюють свою поведінку, є батьки та найближче оточення.

Проте навчання, не лише батьківські привілеї, адже люблячі батьки знайдуть не мало речей яких самі навчилися у своїх дітлахів, або ж ще більше розпочали цінувати деякі речі.

Про уроки життя від своїх крихітних донечок, розповів: Автор трьох книг – посібників для журналістів, Редактор “Видавничого дому “ОГО”, Секретар Національної спілки журналістів України, Викладач Острозької академії, Керівник Школи універсального журналіста Віталій Голубєв

Родина Голубєвих

Цікаво! Окрім чималого послужного списку Віталій та його дружина Юлія молоді, творчі та креативні батьки двійні дівчаток, яким в січні виповниться рік.
7 речей, яких я вчусь у наших дітей.

1. Долати труднощі. 
Коли Олександра повзає по квартирі – здається, для неї немає перешкод. А якщо вони з’являються – можна голосно заявити про проблему, покликати на допомогу, а тим часом спробувати пролізти крізь перешкоду ще і ще раз. Або обповзти її і прокласти новий маршрут. Перешкод, які важко подолати у помешканні 11-місячній дитині, – безліч. Але це не привід не намагатися, не прагнути.

2. Вставати, впавши.
Коли на кожних перших два кроки припадає мінімум одне падіння (добре, коли не один крок-два падіння), дівчатка вдесяте, всоте, втисячне падають, піднімаються і крокують далі. Поки що невпевнено, але вперед і вперед. Навряд чи після навіть тисячного падіння хтось із них думає: “Це, певно, не моє – ходити. Прямоходіння – привілей дітей королівської крові…” Зробила крок – впала – підвелась на ноги – попрямувала далі. І так щодня.

3. Радіти життю.
Віталіна і Олександра щоранку посміхаються відразу після пробудження – лишень розплющивши очі. Почався новий день, поряд – найближчі люди, попереду – нові події, нові відкриття. Як тут не радіти?

4. Уголос говорити про те, що не влаштовує.
Коли у пляшечці закінчується молоко, мої дівчатка не думають, що тато з мамою – провидці. Вони голосно кричать і вимагають свою нову порцію. У такому віці діти ще не вміють брехати. Тому, коли їм весело, – на обличчі посмішка. А коли щось не так – починається “концерт”) Дітям, подібно до нас, дорослих, не приходить у голову, що хтось повинен прочитати їхні думки і сам здогадатися, що в них щось негаразд.

5. Цінувати час.
Коли двоє маленьких “пиптиків” (ви не знаєте цієї пісеньки про мишенятко?) вимагають так багато уваги мами і тата, по-особливому “просіюєш” крізь сито життєвих пріоритетів дорогоцінні години і хвилини. Те, що ти зараз робиш, – веде до твоїх власних чи до чужих цілей? Воно спрямоване у майбутнє чи більш подібне до копирсання в минулому? Ти віддаєш енергію власному чи чужому? Ти робиш важливе чи тупцюєш посеред болота рутини? Люди, прохання яких ти зараз зібрався виконувати, – перебувають із тобою у взаємовигідному обміні ресурсами (сьогодні ти мені, завтра я тобі) – чи просто претендують на твій час, бо чомусь вирішили, що він – дешевший за їхній?..

6. Бути уважним до змін і швидко реагувати на виклики.
Розвиток дитини – процес щоденний і невпинний. Зміни тут – постійні, лише встигай помічати. Радію, коли саме я помічаю перші ознаки появи чергового зуба Сашки чи Віталіни й повідомляю про це Благовірній. А раптом серед набору звуків ти вловлюєш щось схоже на осмислене слово… А часом умикаєш музику – і дивуєшся, як Олександра вміє ритмічно рухатись їй у такт… Одне слово, матеріалу для спостережень вистачає. Так і у житті – дуже часто успішність наших дій напряму залежить від того, щоб вчасно помітити якісь зміни. А, помітивши, – зреагувати. Поки інші жили “на автоматі”. Повертаючись до “дитячої теми” – навряд чи ж хтось заперечить, наскільки важливо миттєво помітити, коли маля наблизилось до електроприладу і прибрати прилад або дитину. Без зайвих розмірковувань, просто взяти і зреагувати. Щось змінилось – помічаєш і реагуєш.

7. Бачити перспективу.
Діти – це проект стратегічний, як саме життя. Тут рамка планування – ширша, ніж кафе на день народження завчасно замовити. Будете сміятись, але сьогодні ми з Благовірною обговорювали, чим займатимемось, коли дівчатка вийдуть заміж в інше місто або країну…)))

Родина Голубєвих

 

, , , , переглядів: 721

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *