Як допомогти дитині знайти друзів

Збір коштів на потреби армії України
25.09.2022

Як допомогти дитині знайти друзів

“У моєї дитини немає друзів”, “у моєї дитини не виходить дружити, його весь час використовують”, “моїй дитині не потрібні реальні друзі, його цілком влаштовує дружба з крутим хлопцем з комп’ютерної гри”, “для моєї дочки найкраща подруга — це я, її мама, тільки мені вона довіряє всі свої секрети”, “моя дитина уникає нових знайомств, у неї немає ніякого прагнення заводити собі друзів”… подібні фрази доводиться чути досить часто від батьків. І це проблема насправді набагато серйозніша і глибша, ніж може здатися на перший погляд. Якщо батьки вчасно її виявлять у своєї дитини, а психолог грамотно діагностує, то ймовірність того, що правильно підібране опрацювання дасть позитивну динаміку, зростає багаторазово.

Чому у вашої дитини немає друзів і чи треба з цим щось робити

Проблема позначена. Що далі?

Які ж кроки потрібно зробити батькам? Що робити, якщо раптом ви стали помічати симптоми цієї “антидружби” в своїй дитині? Як і чим допомогти своєму чаду пізнати цю найважливішу область міжособистісних відносин під назвою “дружба”? Що необхідно зробити в першу чергу і чому потрібно діяти негайно? Як розібрати ситуацію на складові і виробити чіткий план дій?

Порада №1

Перше, що потрібно зробити, якщо стали мати місце явні прояви замкнутості дитини, її прагнення “піти в тінь” — це уважно подивитися і постаратися виділити ключові закономірності в поведінці. Тут можна буде побачити кілька причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад, дитина відмовляється від подальшої спроби налагоджувати дружні відносини з однолітками через те, що вже отримала якісь розчарування. У наявності — невпевненість у власній індивідуальності, зниження самооцінки. Цілком можливо, що їй просто вже довелося зіткнутися з варіантом зради, яке вона болісно сприйняла. Вона намагається обмежити себе від подібних емоційних ударів, оберігає себе, посилюючи тим самим комплекс особистої неповноцінності. Тому, їй набагато комфортніше і безпечніше перебувати в відособленості від реальних відносин, проявляючи себе у віртуальному світі. Важливим негативним фактором є те, що у дитини немає повної довіри і до своїх батьків. Як кажуть психологи, “надірвана емоційна пуповина”. В іншому разі, вона би вже давно поділилася своєю проблемою в надії бути зрозумілою. Подібна ситуація вимагає негайного втручання фахівця. І працювати в цьому випадку доведеться не тільки з дитиною, але і з її батьками в першу чергу.

Якщо батьки визнають і готові переглянути і кардинально змінити свою політику стосовно дитини з авторитарною, що вимагає неухильного підпорядкування, на довірчу і партнерську, то позитивний результат у розв’язанні цієї проблеми не змусить себе чекати. Тут, головне, донести до батьків, що всі страхи дитини зробити помилку, не виправдати батьківських очікувань, боязнь вийти за рамки “зручної дитини” — це і є основна причина того, що дитина відчуває страх, почуття провини і невпевненість. І все це вона неусвідомлено проєктує на взаємини поза своєю сім’єю. Боїться зробити зайвий рух, щоб не зіпсувати думку про себе з боку однолітків. Тому, дитині набагато комфортніше дружити “з самим собою” і “не впускати” в цю дружбу сторонніх. Прояв інтровертивного характеру, помноженого на авторитарний вплив з боку батьків на обличчя. З цим треба працювати фахівцеві.

Порада №2

Батькам є сенс ретельно розібратися і з’ясувати, на які саме переваги акцентується ваша дитина у виборі об’єкта для дружби. Можливо, їй комфортніше спілкуватися саме зі старшими, або, навпаки, з молодшими за віком. Таким чином може проявлятися творче начало, обдарованість і талант. Тут батькам важливо допомогти дитині не вийти з цього русла, правильно направити її увагу, допомогти в розвитку здібностей та інтересів. Але, не варто не зміщувати акцент тільки на це. Повноцінне життя дитини в соціумі не повинно йти на другий план. Комунікативні навички, вміння вибудовувати відносини за межами свого особистого простору, відкритість можливостям нових знайомств, бажання не тільки брати, а й віддавати, готовність жертвувати особистими амбіціями заради дружби. Ось ті першорядні основи, які батьки повинні поставити в розряд пріоритетних, якщо вони щиро зацікавлені в тому, щоб їх дитина змогла пізнати, що таке справжня дружба.

У цих питаннях не повинно бути лінійного і одностороннього підходу. Для кожної вікової категорії дітей є в цьому свої особливості. Але, особливої уваги вимагає саме підлітковий вік. Не втратити контакт, не втратити довіру, стати для дитини старшим товаришем, помічником, союзником, партнером і другом — ось основні завдання, від правильного вирішення яких з боку батьків або старших наставників залежить, чи зможе підліток комфортно почуватися в соціумі.

Маленькі дітки — маленькі біди?

Саме батьки повинні нести відповідальність за все це, чітко розуміючи і віддаючи собі звіт в тому, що працювати за рішенням “дитячих проблем” їм доведеться довго. Не даремно є хороше прислів’я “маленькі діти — маленькі біди” — “великі діти — великі біди” — воно працює. Але, стосовно обговорюваної теми, її можна трошки перефразувати: “маленькі діти — маленькі клопоти” — “великі діти — великі клопоти”, саме клопоти, від яких батьки просто не мають морального права відхрещуватися і пускати на самоплив. В іншому разі, ймовірність того, що одного разу вони будуть задаватися розв’язання вищеозначених проблем, дуже висока.

Джерело: https://ukr.media/

, , , , переглядів: 425

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *