Партнерські пологи очима новоспеченої мами

30.01.2017

Партнерські пологи очима новоспеченої мами

На все існує мода. От повертається мода на старовинні імена для дітей. Але дещо новим підходом до народження дитини, як на мене, є партнерські пологи.

Уперше значенню цьому я надала, коли почула захоплюючу розповідь колеги по роботі. Вона розказала як народжувала свою крихітку разом з чоловіком. На той час мені це видавалося безглуздим ноу-хау. Навіть коли на початку моєї вагітності чоловік запропонував народжувати разом, я все одно була ярим критиком партнерських пологів. Але саме це й спонукало мене вивчити це питання більш детально.

Під час навчання у школі майбутнього материнства я максимально з’ясувала усе про партнерські пологи та вирішила в особливий час народження нашої малечі заручитися підтримкою найріднішої людини – мого чоловіка. Хочу поділитися враженнями, бо навчання та розповіді – то одне, а в житті все виглядає зовсім по-інакшому.

Найважливішим у партнерських пологах є підготовка обох батьків. Це не лише отримані знання про процес та перебіг пологів, усвідомлене розуміння фізіологічних процесів, але насамперед це психологічна підготовка та довіра партнерів. У хвилюючі моменти майже все забувається і не так відбувається як вчили, як розповідали, як ділилися досвідом… Але попереднє внутрішнє налаштування дозволяє не панікувати, не лякатися, не боятися, не розгубитися.

Для мене дуже значимим було те, що я постійно відчувала підтримку чоловіка. Його реакції на все, що відбувалося під час пологів, дивували мене, смішили, деколи відволікали. Але відчуття сім’ї, яка от-от ще поповниться, та нерозривний зв’язок із чоловіком дозволили ще глибше любити один одного, довіряти один одному, пізнати один одного.

Якщо говорити про деталі підготовки, то чоловік напередодні пройшов флюорографію та підготував комплект одягу для спільного перебування у перинатальному центрі: спортивні штани, футболку та шльопанці. А далі була підготовка психологічна та організаційна: що і за чим саме…

Найбільше пригадую нині, як чоловік робив мені масаж шиї та голови, це знімало напруження. Чоловік передавав слова лікарів (і часом першим відповідав їм за мене), бо я не все одразу могла зрозуміти з першого разу. Чоловік постійно супроводжував, тому я не переймалася якимись зовнішніми справами. Чоловік постійно розмовляв, не все пам’ятаю, але час спливав швидше і динаміка пологів не порушувалася. Чоловік тримав за руку, і, повірте, приємніше стискати руку, у яку колись довірила своє серце, ніж якийсь там тримач. А ще разом дихали, бо я забувала, і повітря якось дуже мало було. А найбільша радість – обом бачити та відчувати народження своїх дітлахів, обом трудитися заради своїх майбутніх нащадків, взяти тремтячими руками свою малечу та прошепотіти на вушка їхні імена, поділитися між собою враженнями та емоціями, разом щось вигукувати та лепетати…

Пологи – річ дуже індивідуальна. Така ж індивідуальна як і наші стосунки з найріднішими людьми…

переглядів: 748

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *