З ніг на голову: неординарні поради перинатального психолога

19.02.2017

З ніг на голову: неординарні поради перинатального психолога

У Києві є такий перинатальний психолог Тетяна Шафран. Коли вперше потрапила до неї на тренінг, то у мене від деяких її висновків, завдань та висловів усе в голові раніше розкладене по шафкам стало ногами дригом. Після першого тренінгу подумала я лиш про одне: «Ото тітка мочить!». Хочу поділитися деякими її порадами та думками, хоча вони суттєво відрізняються від усталених у нашому суспільстві. Проте з упевненістю хочу сказати, що раціонального зерна вони не позбавлені.

Одне з перших завдань, яке ми, з десяток пузатиків, виконували на тренінгу, полягало у правильній розстановці, на наш погляд, за пріоритетами членів сім’ї: чоловік, дружина, діти, батьки. Усі вагітні на перше й важливіше місце у родині поставили дітей. Коли психолог нам заперечила, тоді жінки при надії почали висувати у перший ряд чоловіка чи батьків. Психолог й тут нас «обломала». Виявляється, що ми – дружини – на перше місце повинні самі себе поставити. Ми повинні спочатку навчитися любити себе. Для дітей, чоловіка та батьків потрібна не прислуга, не рабиня, а мама, дружина та доросла дитина. У чому ж полягає така любов до себе? А насамперед у режимі праці й відпочинку, бо часто дружина стає тягловою кобилкою, яка намагається догодити всім. Можна навчити інших бачити й поважати жіночий труд. Домашня робота – це один лиш з різновидів роботи. Любов до себе полягає і в ставленні до свого зовнішнього вигляду та внутрішнього стану. Це нормально, коли жінка з помитою головою та нафарбованими нігтями, хоч і сидить удома з маленькою дитиною. Це нормально, коли жінка вранці знаходить час для молитви, удень – для читання книги/навчання, увечері – для зустрічі з подругами. Любов до себе проявляється у розвитку себе. Коли жінка цікава для себе, коли їй не сумно із собою – тоді вона цікава та життєстимулююча й для інших. Просте правило життя: на яке місце вона себе поставить, на таке й інші будуть її ставити. Шануймося!

Виявляється: можна бути ХОРОШОЮ МАМОЮ на 100%. Хороша мама (як на картинках часто зображують в Інтернеті) має безліч рук, одна з яких куховарить, інша – прибирає, третя – прасує, четверта – годує… Хороша мама дотримується ідеального режиму своєї щоденної роботи. Хороша мама ніколи не покупає дитину в некип’яченій воді й не одягне у невипрасуваний з двох сторін одяг. Хороша мама ніколи не запізниться з дитиною у дитсадочок чи пропустить заняття у басейні. У хорошої мами ціла бібліотека книг по материнству та догляду за дітьми. Хороша мама знає усе і вміє усе. А виявляється можна бути просто ЛЮБЛЯЧОЮ МАМОЮ. Любляча мама не завжди встигає навести ідеальний порядок у домі, але вона завжди має час погратися і поговорити зі своїми дітьми. Вона не завжди прасує одяг, але завжди увечері читає казки та співає колискові своїм дітям. Любляча мама знає, коли пригорнути дитину та поцілувати, а коли насварити. Вона не вчить дитину лиш словами та порадами, а подає їй власний приклад поведінки. Вона показує усім своїм життям як треба любити, як прощати, як розвиватися… Зазвичай на старості літ хороша мама часто з докором говорить: «Я ж для тебе все робила, я ж була для тебе усім…». Діти не пам’ятають більшості побутових речей. Проте вони добру пам’ять мають про усі подорожі, прогулянки, свята, казки, теплі розмови, кумедні випадки… Може не треба прагнути до того, щоб стати хорошою мамою. Для дітей достатньо люблячої мами.

Дітей не можна виховати. Є смисл лише виховувати себе: нести відповідальність за всі свої думки, дії та вчинки. Батьки можуть дати дітям лиш те, що мають самі. Тому часто нашим дзеркалом є самі діти. Бо діти роблять не те, що їм постійно говорять, вчать, радять, а те, що вони бачать. Просте правило від психолога: хочете змінити дитину – змінюйтеся самі. Хочете навчити дитину – вчіться та розвивайтеся самі. А працювати над собою – то, мабуть, найважче.
Погодьтеся, цікаві думки. Є над чим замислитися. Є що «винести» для себе.

Юлія НОВАК-ГОЛУБЄВА.

, , , переглядів: 668

Останні новини від OGO.ua


Один коментар
  1. Ось де “собака зарита”. Дійсно, навіщо дітям щовечора свіжовимита підлога, коли казка нечитана… Справді запам’ятовують тільки враження й емоції, а не випрасуваний одяг…. Це ж і самі з дитинства пам’ятаємо, тільки треба, щоб хтось нам знову нагадав! Спасибі, дуже корисний матеріал!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *