Будні батьків — це ще те випробування для нервів. Коли в одній руці ти тримаєш телефон та намагаєшся розв’язувати робочі питання, іншою рукою готуєш обід на цілу родину, паралельно тебе смикає за сорочку молодше чадо, а доросле у цей час прогулює школу (а отже, ввечері чекай на дзвінок від класного керівника).
Втрата самовладання – не ваш вибір
Зберігати холодний контроль над власними емоціями у таких ситуаціях доволі складно. Тому багато батьків нерідко розв’язують поточні проблеми з дітьми шляхом крику, істерик та надмірної кількості емоцій.
Особливо здають нерви, коли дитина починає вередувати, відмовляється робити речі, які робила до того, і здається, що з вас просто знущаються.
Але, попри все напруження, крик та підвищення голосу не є інструментами адекватної комунікації з дитиною. Навіть тоді, коли хочеться вилаятися на все горло, варто пам’ятати про здоровий глузд та емоційну субординацію.
Втрата самовладання – не ваш вибір. Це автоматична реакція біологічної системи. Саме тому потрібно цілеспрямовано практикуватися, щоб змінити її. І не картатися за реактивність.
Зазвичай експерти з батьківства не зважають на те, що спочатку потрібно навчити нас давати раду реакції на стрес. І тому, коли в складній ситуації ми перебуваємо в стані стресу, просто не здатні застосовувати нові прийоми батьківства.
Усі корисні поради, які з добрими намірами пропонують нам книжки та блоги про батьківство, наче вітром звіває, коли ми опиняємося віч-на-віч зі стресовою ситуацією.
Усе, що залишається — почуття розгубленості. Навіть виникає відчуття, що ми “кепські” батьки.
Але послухайте: нічого поганого з вами не трапилося! Це просто біологічна реакція, і для того, щоб їй протистояти, створено певні прийоми від Гантер Кларк-Філдс та Карли Наумбург, авторок книги «неЩасливе батьківство. Чесна книга про виховання дітей».
Поради психолога
Візьміть паузу
Якщо ви розумієте, що зараз втратите самовладання й тримаєтеся буквально на волосинці, залиште малечу в безпечному місці – дитячому манежі чи колисочці – і відійдіть на кілька хвилин.
П’ять – вісім дихальних циклів
Полічіть до п’яти та вдихніть. Видихайте, паралельно рахуючи до восьми.
Видихніть
Це допомагає розслабитися. Повторюйте вправу п’ять – шість разів.
«Спокійно, мирно, усміхнено й вільно»
Використовуйте цю афірмацію, щоб усвідомлено дихати. Вдихаючи, подумки скажіть: “Спокійно”; видихаючи ― «Мирно». Вдихаючи, подумайте: «Усміхнено»; видихаючи – «Вільно».
Усвідомлена ходьба
Ідіть повільно й цілеспрямовано. Дихайте, випускайте гнів і розчарування. Один крок – вдих, ще один крок – видих. Усвідомлена ходьба допомагає позбутися напруження в тілі.
Думайте, як учитель
Не беріть погану поведінку дитини близько до серця. Натомість сприймайте ситуацію як можливість повчитися. Запитайте себе: «Чого має навчитися моя дитина і як я можу її цього навчити?»
Краще прошепотіть
Шепотіти й водночас мати злий вигляд майже неможливо. До того ж так ви можете вийти із ситуації з гумором.
Говоріть смішним тоном чи зображуйте якогось персонажа
Спрямуйте всі зусилля на те, щоб стати роботом!
Напружте й розслабте м’язи
Це допоможе вам заспокоїтися.
Почекайте десять хвилин чи 24 години
Зачекати десять хвилин чи навіть до завтра, а тоді повернутися й поговорити з дитиною про неприпустиме спілкування чи поведінку є цілком нормальним.
Попросіть допомоги в інших дорослих
Поставте ситуацію на паузу, заспокойтеся. На перший погляд, ці прийоми можуть здатися чудернацькими, якщо ви ніколи не практикували їх.
Дозвольте собі «вдавати, допоки це не стане правдою», адже з практикою ви сформуєте нові нейронні зв’язки в мозку. Пам’ятайте: практикуючи, ви стаєте сильнішими!
Джерело: https://vikna.tv/
