Початкова школа вважається стартовою лінією, де всі діти мають приблизно однакові шанси. Проте дані деяких досліджень свідчать: відмінності між дівчатками й хлопчиками у виконанні математичних завдань стають помітними вже в першому класі.
Під час експериментів, що охопили учнів різних шкіл, з’ясувалося: попри однакову кількість годин, відведених на навчання, хлопчики частіше демонстрували впевненість у виконанні завдань на логіку, абстрактне мислення та обчислення. Вони не боялися робити помилки, натомість дівчатка частіше сумнівалися у власних відповідях, навіть коли вони були правильними.
Йдеться не про природжену перевагу однієї статі над іншою, а про вплив низки чинників. По-перше, ще до школи діти отримують різний досвід: хлопчикам частіше купують конструктори, ігри з числами, завдання на просторове мислення. По-друге, очікування дорослих відіграють важливу роль: учителі та батьки, навіть несвідомо, іноді спонукають хлопчиків до “технічного” шляху, а дівчаток — до гуманітарного.
У результаті, вже на початковому етапі формується різний стиль мислення й навчальної поведінки. І хоча дівчатка нерідко мають вищі середні оцінки, саме впевненість у власних силах і готовність ризикувати у задачах підвищеної складності дають хлопчикам фору.
Цей розрив не є фатальним. Якщо дорослі з самого початку створюють рівні умови, заохочують усіх дітей до різних типів мислення, не підкріплюють гендерні стереотипи — то діти мають шанс розвиватися без штучних обмежень. Математика — не про стать, а про підхід. І він має бути відкритим для всіх.
