Кожен споживач може легко зайти на сайт або в магазин та купити зубну пасту з позначкою «whitening», сподіваючись на швидке перетворення. Однак важливо усвідомлювати, що відбілювальна паста — це активний продукт, який при неправильному використанні може стати причиною серйозних проблем. Де проходить межа між естетичною користю та потенційною шкодою для ваших зубів?
Механізми дії: як паста робить зуби світлішими
Перш ніж оцінювати користь або шкоду, варто зрозуміти механізм. Більшість відбілювальних зубних паст діє одним із двох способів або їх поєднанням.
Перший і найпоширеніший механізм — механічний. Паста містить абразивні частинки, які при чищенні фізично стирають поверхневий наліт і поверхневі пігменти з емалі. Ступінь абразивності вимірюється індексом RDA — Relative Dentin Abrasivity. Стандартна паста для щоденного використання має RDA в діапазоні 70–100. Більшість відбілювальних паст потрапляє в діапазон 100–150, а окремі зразки перевищують позначку 200. Для порівняння: стоматологи вважають безпечною межею значення до 150 при щоденному застосуванні.
Другий механізм — хімічний. Деякі пасти містять перекис водню або карбамід перекис у низьких концентраціях. Ці сполуки здатні проникати в структуру емалі і окислювати пігментні молекули зсередини — саме так працює справжнє відбілювання. Але концентрація перекисів у пастах, як правило, настільки мала, що клінічний ефект мінімальний. В Євросоюзі, наприклад, дозволений вміст перекису водню в споживчих зубних пастах обмежений 0,1% — це в десятки разів менше, ніж у засобах професійного відбілювання, де використовують 15–40%.
Є також третій підхід, який з’явився відносно недавно: пасти з оптичними коректорами — частинками, що відбивають світло певним чином і створюють ілюзію білизни. Ефект існує тільки під час дії засобу і зникає після полоскання.
Що паста реально може, а що — ні
Це ключове питання, і відповідь на нього потребує розмежування двох понять: видалення поверхневих забарвлень і зміна природного кольору зуба.
Відбілювальна паста справляється з першим завданням — іноді дуже непогано. Якщо зуби потемніли через регулярне вживання кави, чаю, червоного вина або куріння, якісна паста з помірною абразивністю й ензимними компонентами на кшталт папаїну або бромелаїну може повернути зубам їхній природний відтінок. Але саме природний — не світліший.
Природний колір зуба визначається товщиною та прозорістю емалі, а також кольором дентину під нею. Дентин за природою жовтуватий, і з віком, коли емаль стоншується, цей відтінок стає помітнішим. Жодна паста не здатна змінити колір дентину або відновити товщину емалі — для цього потрібні процедури з перекисами або реставрація.
Зуби, які потемніли через внутрішні причини — прийом тетрацикліну в дитинстві, надлишок фтору при формуванні зубів, травму або некроз пульпи — взагалі не реагують на жодну пасту. Це внутрішні пігментації, і доступ до них закритий для будь-якого засобу зовнішнього застосування.
Чого очікувати реально від відбілювальної пасти:
- видалення поверхневого нальоту від їжі та напоїв при регулярному використанні;
- повернення природного кольору зубів, якщо він був змінений зовнішніми пігментами;
- уповільнення накопичення нового нальоту при наявності ензимних компонентів у пасті.
Чого від пасти очікувати не варто: зміни природного відтінку емалі, усунення внутрішніх пігментацій і довготривалого ефекту без регулярного застосування.
Ризики, про які не пишуть на упаковці
Головний ризик відбілювальних паст — надмірна абразивність при тривалому щоденному використанні. Емаль не відновлюється. На відміну від кісткової тканини, вона не має живих клітин, здатних до регенерації. Те, що стерто — стерто назавжди.
Витончення емалі запускає ланцюжок наслідків. Зуби стають чутливішими до температурних і хімічних подразників, оскільки між зовнішнім середовищем і нервом залишається менший захисний шар. Жовтуватість посилюється — парадокс полягає в тому, що паста, яку купують заради білих зубів, при неправильному використанні робить їх темнішими з часом, оголюючи глибші шари дентину.
Дослідження, опубліковане в Journal of Dentistry, показало, що пасти з RDA вище 150 при щоденному використанні протягом шести місяців призводять до вимірюваного стирання емалі навіть при стандартній техніці чищення. Ризик зростає при використанні жорсткої щітки або при звичці чистити зуби з великим натиском.
Окрема група ризику — люди з рецесією ясен. Коли корінь зуба частково оголений, він не захищений емаллю, а дентин кореня значно м’якший і стирається при механічному впливі в рази швидше. Використання абразивної пасти при рецесії ясен — одна з найпоширеніших помилок, які стоматологи спостерігають у своїй практиці.
Окрім того, агресивні компоненти деяких паст можуть подразнювати слизову оболонку ясен, викликаючи запалення або мікроскопічні опіки, особливо якщо людина чистить зуби занадто інтенсивно або довше рекомендованого часу.
Важливо розуміти, що відбілювальні пасти не діють на пломби, коронки чи вініри, тому після курсу використання ви можете помітити різницю в кольорі між штучними конструкціями та натуральними тканинами.
На правах реклами
