Прояви агресивної поведінки можуть статися майже з будь-якою дитиною. Це часто виражає просто оборонний рефлекс, оскільки малеча ще не володіє вмінням адекватно реагувати на зовнішні подразники.
Як пояснила психологиня Яна Віхляєва, агресія – це сигнал про те, що дитина не може впоратися з труднощами самостійно. Те, що батьки часто розцінюють як “погану поведінку”, насправді часто є проханням про допомогу.
Сварити дитину у таких випадках – найгірше рішення, адже причина залишиться, а на неї нашарується ще одна травма. Агресія може бути захисною реакцією на невдачі або ж наслідуванням чужої поведінки. Потрібно з’ясувати причину, аби усунути проблему.
Агресія як порятунок від емоцій
В дітей погано розвинутий емоційний інтелект, тому їм важко дати раду з емоціями. Вони цього не. усвідомлюють і не можуть попросити про допомогу. У цьому випадку агресія вмикається як захисна реакція для захисту особистих кордонів.
- Що робити
Боротьба агресією результату не дасть. Дитині треба пояснити, що розсердитися – це цілком нормально, але потрібно одразу виражати, що саме це спровокувало: образа, звинувачення, знецінення, відмова тощо.
Батьки повинні навчити дитину відстоювати особисті кордони та розуміти, що дитина та її емоційні реакції – це не те саме, тобто якщо дитина злиться – це не робить її поганою.
Агресія як реакція на небезпеку
Такі прояви можуть бути викликані стресом. Його у житті дітей багато, а під час повномасштабної війни – й поготів. Ще однією причиною може бути сварка батьків – дитина відчуває небезпеку та напруження, але не знає, як зарадити.
- Що робити
Найчастіше тут є конкретний страх. Потрібно спокійно поговорити з дитиною, запевнити її у своїй підтримці та з’ясувати, чого вона боїться. Потім потрібно пропрацювати емоцію або самостійно, або з психологом. Допомогти налагодити контакт можуть спільний час, спілкування та тілесні практики.
Агресія через злість на себе
Усі ми можемо злитися на себе, коли в нас щось не виходить. В дітей це також спрацьовує, але зазвичай назовні. Також вони часто беруть відповідальність за те, на що не можуть вплинути, або звинувачують себе у сварці дорослих чи інших негативних процесах, які відбуваються довкола них
- Що робити
У цій ситуації дитині потрібна підтримка. Складність полягає у тому, що діти самі часто не можуть сформулювати причину занепокоєння, тому тут батькам потрібно запастися терпінням та розгорнутими запитаннями.
Агресія – віддзеркалення батьків
Якщо батьки не вміють виражати свої емоції – діти переймають їхню поведінку. Яко вихователі або вчителі вам розкажуть, що дитина кричить на інших, то варто впевнитися, що вона не наслідує батьків.
- Що робити
Тут усе в руках батьків. Якщо вони не змінять свою модель поведінки, то робота психолога з дитиною не дасть жодних результатів. Приклад мами і тата – це основа, на якій дитина будує свій світогляд, тому потрібно працювати не лише над дітьми, а й над собою.
Джерело: https://baby.24tv.ua
