25 лютого минає 149 років з дня народження Лесі Українки.
Леся Українка – жінка, чиє ім’я знають далеко за межами України, геніальна письменниця, перекладачка, культурна діячка.
Леся дуже любила музику, самотужки вивчила 11 мов. Її життя стало прикладом боротьби. Поетеса щиро вірила у національне визволення з під ворожого ярма, в щасливу долю своєї землі – Батьківщини.
До дня її народження сайт “Маленькі рівняни” підготував добірку крилатих цитат видатної поетеси.
Леся Українка – про кохання:
***
Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод – і стане льодом.
***
Мене любов ненависті навчила.
***
Без надії сподіваюсь!
***
Кров без любові викупить не може.
***
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
***
Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
***
Як може бути, щоб тіла ходили вкупі, але душі двома шляхами й врозтіч?
***
Кохання – як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає, мов камінь.
***
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба…
(“Відповідь”)
***
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!…
(“Все, все покинуть до тебе полинуть”)
***
Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні…
(“Коли дивлюсь глибоко в любі очі”)
Леся Українка – про Україну:
***
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
***
І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
***
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
***
Тепер можна у нас почути фразу: “Говорить по-нашому” – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.
***
Одвага наша – меч, политий кров’ю.
***
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
***
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
(“Do” (Гімн. Grave))
Леся Українка – про життя :
***
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
***
Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
***
Сором – хилитися і долі коритися.
***
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
***
Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
***
Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
***
Хто визволиться сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.
***
Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.
Леся Українка померла в 42 роки.
