Тимчасовий очільник Міносвіти Сергій Шкарлет заявив, що Україна не відмовляється від 12-річної освіти у школах. Він навіть припустив, що було б добре відправляти дітей до школи з 5 років.
Багато років у освітній спільноті триває дискусія щодо того, коли треба починати чи завершувати шкільне навчання.
Експерти зазначають, що якщо збережеться практика традиційного шкільного навчання з 1 класу (за партами, у системі уроків і домашніх завдань) для дітей будь-якого віку – це буде занадто важко.
За словами Шкарлета, у цій дискусії взагалі не мовиться про повернення 10-річки. До того ж 12-річна система – “це загальноєвропейська тенденція”.
Наприклад, у деяких федеральних землях Німеччини дитина не зможе вступити до магістратури, якщо в неї попередньо немає 15,5 року навчання: 12 років школи й 3,5 року бакалаврату,
– розповів урядовець.
Натомість в Україні батьки часто обурюються, що діти закінчуватимуть школу у 18 – 19 років. Це не така вже й біда, вважає Шкарлет: “У деяких країнах ЄС навчання розпочинають із 5 років і закінчують у 17. Це варто обдумати”.
Проте дитячі психологи виступають проти ідеї відправляти дитину в школу з 5 років. Свою думку висловила експертка та психологиня Світлана Ройз на своїй сторінці у фейсбуці.
Чому не завжди добре відправляти дитину до школи у 5 років
За її словами, нейропсихологи рідко бачать готовність до школи дітей віком від 6 років. “Мотивація у дітей віком до 7 років грайлива. Дуже рідко у сучасних дітей освітня мотивація доростає до 7 років
Окрім того, психологиня запевняє, що варто врахувати і те, що після пандемії доведеться відновлювати всіх дітей. Тож, експертам знадобиться трохи часу, щоб оцінити стан дітей.
Світлана Ройз запевняє, що концепція НУШ підготовлена до роботи з дітьми віком від 6 років, як і державний стандарт. “Але для того, щоб шестирічні діти в першому класі були в безпеці та було створене навчальне середовище – ще треба багато роботи”, – каже вона.
Психологиня стверджує, що робота з 5-річною та з 6-річною дитиною – це два різних світи.
Найчастіше увагу приділяють готовності інтелектуальної школи (вона включає в себе увагу, пам’ять, мислення, уяву, мовлення, предметні знання, математичні уявлення та багато іншого) для всього цього недостатньо зрілості префронтальної кори мозку в 5 років,
– каже Ройз.
Також важлива емоційна підготовка до школи (наприклад, вміння витримувати розчарування, виконувати завдання, яке не подобається, вміння регулювати свою поведінку тощо) – це не всім дітям під силу і в 6 років.
За словами психологині, соціальна підготовка до школи включає, зокрема, готовність бути частиною групи.
“Я зустрічала не так багато дорослих, готовий до школи дітей 6 років. Часто доводиться пояснювати вчителям, чому одна дитина в 6-8 років може легко впоратися з завданням, а друга такого ж віку почне робити те саме лише через кілька місяціі”, – сказала експертка.
Питання від психологині, які допоможуть визначити, чи готова дитина до школи:
- Скільки дитина може витримати тягар – бути без матері деякий час?
- Наскільки надійні стосунків з батьками? Адже дитина зможе бути активною тільки відштовхуючись від відчуття безпеки та підтримки в сім’ї.
- Наскільки дитина справляється з напругою (розчаруванням)? Наприклад, коли не їй не одразу дали відповісти, бо вчитель викликав іншу дитину.
- Чи зможе дитина витримати напругу, коли на нього не звертають особисту увагу?
- Чи може дитина попросити допомоги від інших людей?
- Чи є у дитини режим дня, правила – тобто щось, чого вона регулярно дотримується?
Що кажуть експерти
Катерина Бойко, психолог у школі КМДШ, каже, що підготовка дітей до навчання в школі – фундамент для майбутньої успішності, але головне в цьому питанні – поступовість. Тому, якщо вже в п’ять років почати навантажувати дітей заняттями як у початковій школі, можна перестаратися.
Одне з найбільш важливих завдань підготовчого класу – всебічний розвиток дітей, формування у них різних здібностей та підготовка до школи з урахуванням вікових та психологічних особливостей, – каже Бойко.
Вона додає, що у їхній школі заняття для учнів 0 класу проводяться максимально в ігровій формі. Час сидіння за партами мінімальний та не триває більше 30 хвилин, адже 5-6-річні діти швидко втомлюються, втрачають увагу. Всидіти на місці навіть 15-20 хвилин складно, не кажучи про те, що для малих дітей це не зовсім корисно.
Анастасія Комлікова, кандидатка мистецтвознавства, автор програми гармонійного розвитку “Музика для малюків”, пояснює, що у міжнародній практиці дійсно є приклади, коли діти починають відвідувати школу раніше 6 років. І питання не у тому, у якому віці дитина іде до школи, а у тому, який вид діяльності там пропонується.
Адже у віці до 6-7 років провідною є ігрова, а не навчальна діяльність. Тобто для того, щоб здійснювати заняття з 5-річними дітьми, потрібні особливі умови та підходи: пізнання через гру, рух, маніпуляцію з предметами тощо. Чи зможе це забезпечити державна система освіти? – питає Комлікова.
Катерина Федорова, медіаекспертка та випускниця Київський педагогічний університет ім. Грінченка, додає, коли в Україні запропонували вести дітей у школу з 6 років, була ідея підготовчу групу дитсадка приєднати до початкової школи, але обов’язково залишити режим і розпорядок дня для дітей цього віку. Плюс встановили правило, що діти повинні іти до школи непідготовленими, тобто на початку навчання всі діти рівні з однаковими знаннями, і вчитель навчає їх однаково за встановленою програмою.
На практиці ж, дуже мало першачків навчаються у приміщеннях, де є можливість організувати денний сон, а також достатню кількість рухової активності та ігор. Більшість дітей приходить натренованими, а ті, що йдуть непідготовленими, одразу відстають і втрачають бажання навчатись. Діти в такому віці повинні мати достатньо часу для відпочинку, – каже Федорова.
Вона також підкреслює, що в тому разі, якщо система буде переглянута, і дійсно підготовчі групи дитсадку просто приєднають до початкової школи, де буде зберігатись підхід і розпорядок дня для дітей молодшого віку – така ідея має право на життя. Але це повинно бути за бажанням батьків та з обов’язковою консультацією психолога про готовність дитини.