Чи нормально радіти, коли йде війна? А як бути із позитивним контентом, яким так хочеться поділитися з підписниками у соцмережах? На ці запитання відповів воєнний психолог Андрій Козинчук у програмі “Зірковий шлях” на каналі “Україна”.
Бачимо знімки знайомих, друзів та близьких у хорошому настрої в Instagram, у багатьох з’являється почуття несхвалення та навіть осуду. Мимоволі ми запитуємо себе – хіба можна отримувати задоволення від життя, коли в Україні війна?
Насправді можна і потрібно! Так вважає воєнний психолог Андрій Козинчук. Він пояснив, чому важливо показувати позитивні емоції на своїй сторінці.
Коли ми відкриваємо соцмережі, бачимо біль, страх, втрати, смерть, артобстріли… І раптом серед цих новин з’являється фото усміхненої подруги. Що це – зрада, інфантильна позиція, небажання бачити правду?
Абсолютно нормально постити фото, на якому ви посміхаєтеся. Наприклад, ви зараз у Львові сидите у кафе. Роблячи селфі, підняли чашку з кавою, і всі подруги побачили, що у вас розкішний манікюр. У такому фото для когось дуже багато зла: посмішка, кафе, манікюр. І все! Гірше лише путін, – наголосив Андрій Козинчук.
Експерт вважає, що дуже важливо публікувати такі знімки.
Коли військові бачать такі селфі, вони розуміють: “У Львові (або будь-якому іншому місті) є життя. Це означає, що я добре виконую свою роботу. Я воюю не для того, щоб всі плакали, а щоб в Україні все було добре.
Звісно, пости у соцмережах мають чергуватись.
Коли ваші новини складаються лише з горя та смутку, це не дуже мотивує, – пояснив експерт.
Андрій пояснює, що кожен із нас має повне право публікувати фото, на яких ми посміхаємось. Адже життя триває! Нам важливо робити і бачити звичні речі: чашка кави, квіти, що розпускаються, діти, які грають на майданчику, котики, що ловлять сонячних зайчиків.
При цьому потрібно бути готовим відповісти на запитання: “Навіщо ви це зробили?” – сказав Андрій Козинчук.
І відповідь може бути такою:
Я це опублікувала, бо маю гарний настрій, я хочу бачити себе саме такою. Це саме та усмішка, якої мені не вистачало останні 50-53 дні війни. І я показую те, що є насправді.
