Tetiana Machabeli з Ужгорода на своїй сторінці у Фейсбук розповіла жахливу історію.
У мене під опікою є дівчинка з ДЦП, яка пересувається лише за допомогою крісла колісного для людей з інвалідністю. Сьогодні вперше в її житті запросив на день народження сокласник, щоб відсвяткувати в колі друзів в “Дитячому клубі”. Яка вона була щаслива!!! Але, на жаль, заклад в якому проводили свято відмовив дівчинці знаходитись там у кріслі колісному …дали посилання на правила.
Адміністраторам повідомили про стан дитини і, що на ігрові майданчики вона не буде заїжджати, колеса візочку були чисті, якщо б ні – ми б їх вимили бо не хочемо нікому завдати клопоту щодо чистоти.
Цей вчинок є чистою дискримінацією дітей з інвалідністю і ганьбою для власника закладу. Дане підприємство турбується про чистоту зовнішню проте оскверняє душевну та духовну чистоту.
У мене дисонанс “Дитячий клуб” не приймає дітей з інвалідністю на колісних візочках… Що ми вчимо дітей? Що чекає наше наступне покоління?
Чи знаєте, що кількість дітей та дорослих, які почали пересуватись на колісних візках через війну в Україні дуже зростає? Що нас чекає? Відкрита і доступна для них громада з бізнесом, який є соціально орієнтованим та по справжньому дружнім до дітей чи дзеркально чисті, заквітчані громади та бізнес для певної категорії людей з кам’яними та черствими серцями…
Молюсь та роблю все, що від мене залежить, щоб другого не сталось!
Маю ще подібну історію з чопськими прикордонниками, коли перетинала з цією ж дівчинкою кордон.
В думках моїх зараз пісня “Боже, я молюсь за Україну, Боже, я молюсь за людей. Ти їх спаси, ти їх прости і милість свою їм яви…”
