Плач для дитини – це звичайна реакція на будь-який подразнюючий фактор. Не потрібно сердитись, якщо Ваша дитина плаче, адже за цією реакцією може стояти не чергова примха, а відправлений сигнал про допомогу!
Плач дитини може бути результатом больових відчуттів або ж психологічних стресів. Зумовити їх може прорізування зубів у немовлят, похід до стоматолога або раптова атака вуличної собаки. Насправді дитяча збудливість, сльозливість і емоційність значно вищі за ці показники у дорослих. Хоч батьки та оточуючі часто занепокоєнні нестабільністю дитячої психіки, така поведінка вважається цілком нормально.
Якщо Ваша дитина часто плаче та має меланхолійний тип характеру, не потрібно боротись з плаксивістю самотужки, закликаючи малюка не плакати чи висміювати сльози. Особливо, якщо мова йде про хлопчика. Таке виховання може загострити ситуацію, а до природної сльозливості додасться невпевненість дитини та неприйняття себе.
Батькам, яким до вподоби гасло: “навіщо шукати причину? Головне – щоб не плакав“, хочемо нагадати, що таке відношення до ситуації аж ніяк не призведе до позитивних змін у поведінці дитини. Навіть навпаки – такий підхід робить лише гірше: в дитини розмивається образ авторитета або ж вона стає маніпулятором.
Найпоширеніші причини плачу у дитини:
- емоційна нестабільність;
- невпевненість у собі;
- страх;
- бажання привернути до себе увагу;
- бажання отримати ласку та співчуття;
- втома.
Як себе поводити з дитиною, яка схильна до плачу
Насамперед все залежить від фактора, який провокує таку реакцію. Тож спершу варто виявити причину і лиш тоді діяти за відповідним алгоритмом.
Розглянемо окремі ситуації та рекомендовані моделі поведінки батьків:
- Якщо причина сліз – страх, поговоріть про нього з дитиною і таким чином розпочніть боротьбу з негативною реакцією. Поясніть дитині, що вона в безпеці і їй нічого не загрожує.
- Проводьте з дитиною якомога більше часу, приділяйте їй увагу. Тоді в малечі не буде потреби привертати до себе увагу.
- Частіше говоріть з дитиною, намагайтесь відповідати на всі її питання. Так дитина відчуватиме, що вона насправді важлива та може довірити вам свої переживання та тривоги;
- Спробуйте навчити малюка керувати своїми емоціями. Поясніть як потрібно реагувати на ситуації, які призводять до плачу. Більшою мірою цей пункт адресований хлопчикам.
- Спробуйте переконати малюка, що лити сльози – це пуста трата часу, який краще використати для чогось цікавішого чи кориснішого. Наприклад: малювання, ліпка з пластиліну чи ігри.
- Проаналізуйте графік дитини, можливо, вона сильно втомлюється через перенавантаження. В таких випадках дитяча психіка потерпає в силу своїх вікових особливостей та недосконалої нервової системи. Тож потрібно лише зменшити оберти й все стане на свої місця.
- Не забувайте говорити дитині, що вона хороша і Ви її любите. Часто діти бояться батьківського осуду, звідси виникають й сльози. Наприклад, через погану оцінку, порваний чи забруднений одяг чи інші дрібниці.
- Часто хлопчики не менш вразливі, ніж дівчата. Відповідно немає нічого страшного в їх частих сльозах. Просто дитина поки що не навчилася правильно реагувати на поточні ситуації. Й тому завдання батьків – допомогти дитині розібратись у своїх проблемах. В цій ситуації допоможе бесіда, спільний аналіз обставин та пошук виходу з наявної проблеми.
- У випадку плачу у немовлят та дітей молодшого віку, який спровокований больовим синдромом (прорізування зубів, запальні процеси різної локалізації), можливе застосування препаратів рослинного походження.
