Вступ до ВНЗ: Як батькам підготувати дітей до самостійного життя в іншому місті. І самим не зійти з розуму від переживань
Ще вчора були білі банти та збиті коліна, а вже завтра вона пакує свій купальник бікіні у валізу для переїзду в інше місто. Дочка давно на порозі повноліття, але її мама ніяк не перестане переживати. Про те, як прийняти вже дорослих дітей і допомогти їм уникнути помилок самостійного життя, розповіла засновник і ведуча проекту «Французька академія батьківства», психоаналітик Ольга Школенко.
Звідки беруться страхи
Згідно з головною тезою роботи психоаналітиків, будь-які побоювання і страхи з’являються несвідомо. Якщо людина чогось боїться, значить вона вже переживала подібний досвід і з якихось причин намагається захистити від нього інших. Швидше за все, в історії зі вступом це відгомони двох прямо протилежних ситуацій: або студента не прийняв колектив і він щодня відчував дискомфорт, або навпаки — студент став душею компанії й для підтримання авторитету або під дією стимулюючих речовин здійснював вчинки, про які шкодує. Отримавши подібний досвід двадцять років тому, мама студентки цілком виправдано переживає за свою дитину.
Щодня ми отримуємо з телевізора та електронних ЗМІ пакет страшних новин: п’яні студенти потрапили в аварію, студентка постраждала від рук ґвалтівників, таксист змусив дівчину розплачуватися натурою, одногрупники довели студента до суїциду. Навіть раціональна та розсудлива мати після таких заголовків потрапляє під хвилю нервового сплеску і судомно починає набирати номер телефону своєї дитини. Але ж цілодобово контролювати життя іншої людини, нехай навіть підлітка, неможливо.
Як підготуватися батькам
Якщо відволіктися не виходить, відповідайте собі чесно: «Що вас турбує?». Напевно, прикриваючись словами «про безпеку, довіру, відповідальність», батьки переживають про сексуальну поведінку їх дитини. Адже в іншому місті тепер вона приймає рішення сама, а отже, мама може і не дізнатися про новий досвід чада. Насправді, 16-18 років — це вже майже повнолітні. Це не просто люди, які мають дорослі тіла і дорослу сексуальну потребу. Це, переважно ті, хто вже має сексуальний досвід або хотів би мати його, або тільки про нього і думає, навіть якщо в це навідріз відмовляються вірити батьки, бо «вона ж зовсім дитя». Тому, перестаньте переживати — все обов’язково трапиться, хочете ви цього чи ні. Згадайте себе і своїх друзів в цей період життя.
Як підготувати дитину
Сьогоднішнє покоління абітурієнтів — це діти, які народилися в новому тисячолітті. Вони давно на «ти» з комп’ютером та інтернетом. Вони рідко ставлять запитання батькам, тому що тепер все можна знайти, купити та спробувати без участі старших. Новоспечені студенти вже завмерли в передчутті (нарешті дочекалися, обіцяної з дитинства – «ось коли ти виростеш — роби що хочеш») дорослому житті далеко від батьків. Звичайно, деякі будуть брехати, що вони не хочуть їхати та з задоволенням жили б далі в рідному місті, але це лише брехня для порятунку.
Постарайтеся донести дитині, що новий життєвий етап — це здорово і ви підтримуєте їх самостійність. Але нагадуйте про відповідальність за кожен вчинок, підкріплюючи історію прикладом з життя. Наприклад, розкажіть про необхідність навчитися самій заробляти гроші, адже інакше доведеться робити те, чого не хотілося б.
Час до безпосереднього від’їзду можна присвятити фантазуванням про те «як це буде», це допоможе уявно «програти» ті ситуації, з якими діти можуть зіткнутися. Можна поділитися своїм досвідом, але не з позиції «я знаю, у мене так було», а «не знаю, як буде у тебе, а ось зі мною це відбувалося так …». Напевно у багатьох дітей вже був досвід самостійного проживання. Наприклад, в таборах, поїздках в мовні школи, екскурсіях, групових турах. Можна згадати, що давалося складніше всього і подумати, як уникнути подібного в майбутньому.
Розставання з дитиною — це зовсім ніяка не трагедія. Перші пів року вона буде гостювати у батьків чи не кожні вихідні, а на канікулах і зовсім може набриднути. Дивіться на від’їзд дитини, як на можливість для батьків згадати, як це бути молодою закоханою парою, присвячуючи вечора тільки собі.
За матеріалами Elle.ua
