Важливо усвідомити, що навчання — це відповідальність дитини, а не ваша. Якщо ви постійно хвилюєтеся через невиконане домашнє завдання або проводите багато часу, допомагаючи їй, це може свідчити про надмірну тривожність чи гіперопіку. Дитині необхідно самостійно навчитися планувати свій час і завдання.
- Приймайте невдачі дитини. Звісно, їй не все вдається. І дорослий може щось забути чи не встигнути виконати, а дитина тим паче. Загубити портфель, тривалий час переглядати серіал… Відповідатиме за наслідки також вона, а ви просто поспівчувайте: будьте певні, дитині теж неприємно.
- Позбавте себе відповідальності за результат. Так, ви батьки, але навчання є сферою відповідальності вчителя (бо це його робота!) та учня. Учень має зробити справу якісно, або ж лінуватися та відповідати за наслідки. Цей досвід йому знадобиться у дорослому житті.
- Продемонструйте дитині, що домашнє завдання може бути цікавим. Виконати домашні вправи не означає зрозуміти чи вивчити. Запам’ятовується те, що викликає емоції. Запитайте дитину, чи цікаво їй! Якщо предмет не подобається, поміркуйте вдвох, чим він корисний.
- Не сваріть і не критикуйте. Знаходити помилки — це справа вчителя. Ваше ж, батьківське завдання: любити дитину та створювати їй умови для навчання. У жодному разі виконання домашніх завдань не вимірює, наскільки дитина «хороша».
- Хваліть за успіхи. Здавалося б, очевидно, але за двійками-зауваженнями легко забути. Коли у дитини щось не вийшло, вистачить і того, що вона сама засмутилася. Навіть якщо вона вдає, ніби їй байдуже.
- Якщо дитина робить уроки тільки з вами, запропонуйте експеримент: на сім днів (з вихідними) ви припиняєте брати учать у виконанні домашнього завдання. Виняток — тільки якщо дитина сама попрохає про допомогу. Через тиждень обговоріть результати.
- Проводьте з дитиною більше часу — але не за уроками. Спільні прогулянки, ігри, просто розмови про життя повинні займати значно більше часу, ніж виконання домашніх завдань разом.
Джерело: https://nashamama.com/
