Кажуть, що дитинство – це найяскравіша пора у житті. І ми віримо. Віримо, тому що, найчастіше, пригадати багато моментів із нашого дитинства не можемо. Також часто доводиться чути від дорослих, які виправдовуть свою неналежну поведінку, слова…по відношенню до малюків: « Вона (він) серівно нічого не пам’ятатиме».
Та уявіть, якби ви могли пам’ятати все-все від самого народження. І не лише на рівні психіки, а у прямому розумінні – пам’ятати. А ось австралійці Ребеці Шарлок не потрібно уявляти, вона і так пам’ятає. Нині дівчині 27 і в неї – гіпермнезія. Це стан, коли людина не може забути нічого. Вважається, що гіпермнезію мають лише 60-80 осіб у світі.
Про свою особливість Ребекка дізналась відносно нещодавно:
“У 2014 році я читала газету і побачила статтю про те, що пам’ятати особисті події до чотирьох років – неможливо. І думала: “Що за нонсенс?”, — розповідає дівчина.
Ребекка може згадати кожну частинку свого життя у деталях: чи то сни у віці 18 місяців, чи фотографування в машині всього на 12-й день після народження. Дівчина може навіть процитувати усю колекцію книг про Гаррі Поттера.
Спогади про перший день народження:
“Тоді я поняття не мала, що то був за день. Все, що я знала: мама одягає мене в атласну сукню, яка викликала свербіж, і я плакала. Потім мені сказали, що це мій особливий день і багато людей прийдуть, щоб побачити мене. Я досі нічого не зрозуміла, але, зрештою, припинила плакати. Того ж дня батьки подарували мені плюшеву іграшку Мінні Маус. Її обличчя мене лякало, хоч я не могла цього сказати. Все, що я могла – плакати і відштовхувати іграшку подалі“.
Дівчина пригадує: коли їй виповнилось 18 місяців, почали з’являтися сни. Тоді вона думала, що справді залишає дім щоночі, тому постійно хотіла, щоб мама була поруч, коли засинала.
“Це правда, що я одна із близько 60 людей у світі, які мають незвичну пам’ять – гіпермнезію. Через це я не можу забути жодного дня свого життя. Я постійно емоційно переживаю своє минуле у дрібних деталях“, – додала жінка.
Перший спогад Pебекки — фотографування у машині. Тоді їй було 12 днів.
Зараз вона пише про себе книгу “Моє життя – це пазл”.
Нехай спогади ваші та ваших дітей будуть якомога приємнішими!
Фото взято з мережі Інтернет.
